Home » ­ » Пігулки від бідності та як змінився рівень зубожіння за останні 100 років

Пігулки від бідності та як змінився рівень зубожіння за останні 100 років

13.12.2019 10:15 Категорія: ­ Економіка

Червона доріжка стокгольмського концерт-холу, сотні запрошених дипломатичних представників, королівська родина Швеції та виступи оркестру й оперних співаків – так 10 грудня проходила церемонія вручення Нобелівських премій.

Нобелівську премію з економіки отримали Майкл Кремер, Абхіджит Бенерджі й Естер Дюфло. Остання стала наймолодшою лауреаткою премії (на момент оголошення їй було 46 років) і другою в історії жінкою, яка отримала «науковий Оскар» з економіки. Роботи науковців відзначили за особливий підхід у подоланні бідності.

Володимир Вахітов, викладач Київської школи економіки, старший науковий співробітник Київського економічного інституту.

Про значення цієї праці у вирішенні питань зубожіння розказав Володимир Вахітов, викладач Київської школи економіки, старший науковий співробітник Київського економічного інституту.

Що таке взагалі бідність? Вона може бути відносна – залежно від того, на якому рівні розвивається країна. Буває суб’єктивна – від того, чи відчуваємо ми себе бідними. За цим показником Україна – дуже бідна країна, більше 60% вважають себе зубожілими. Але бідність може бути й об’єктивна. Цей критерій визначає Світовий банк. Він дає дуже коротке, але чітке визначення: бідність – це голод. Наразі до найбідніших країн належать ті, де людина може витратити на день $12. 

За останні 30 років на планеті спостерігалося рекордне скорочення бідності. В економіці є таке поняття «долародень»: що може дозволити собі людина за $1 на день. Так от 100 років тому менше ніж на долар на день жили 85% людей на планеті. Це справді була бідність. Люди виживали. Трохи більше було тих, кому вистачало на їжу, але вже не вистачало ні на що інше. За 100 років цей показник кардинально змінився. Тих, хто зараз живе на $1, лишилося близько 10%.

Водночас науковці дослідили: усі бідні люди мають схожі поведінкові особливості. Перша – це відсутність довіри до банківської системи й нерозуміння всіх механізмів. Це призводить до того, що люди втрачають гроші просто на рівному місці. Друга – це відсутність довіри. Ба більше, не просто низький рівень довіри до інституцій, але й одне до одного. Довіра – це соціальний капітал. Третя – невміння планувати й відкладати. Четверта – невміння інвестувати. Тут зовсім не про гроші, а про час.

В одній зі статей Бенерджі й Дюфло писали: «Те, що ми знаємо про бідність, пронизане міфами». Ми, наприклад, вважаємо, що бідні люди купують лише найдешевші речі. Але виявляється, це далеко не завжди так. Те, що ми зовсім мало знаємо про бідних, – це те, що вони роблять, коли до них приходить капітал. Вони не витрачають його на те, щоб вибратися зі злиднів. Тобто не вкладають в освіту, курси, хоча б нерухомість – просто купують одяг, йдуть у дорогий ресторан. 

Також на поширення бідності впливає невіра в себе, зате віра в якісь зовнішні сили – субсидії, знижки, допомогу. Покладання на те, що хтось комусь щось винен також не дозволяє вирватися з бідності. У цьому світі ніхто нікому не винен. Ще один важливий фактор – середовище. У бідних кварталах ми можемо побачити не лише дешеві речі, але й хаос. Якщо людина живе в хаосі, у неї немає ресурсу, щоб просто подумати чи щось спланувати. 

Учені також зібрали поширені міфи про бідність. Один з них: бідність – провина самих людей. Часто на це впливають зовнішні фактори. Ми не можемо передбачити війну, ДТП, хворобу. А весь цей комплекс якраз і може скинути всі докладені зусилля перед тим донизу. Також алкоголізм часто не є причиною бідності. Він, скоріше, наслідок. Людина рідко стає бідною через те, що починає пити. Зате, коли вже стає бідною, тоді шукає залежність. 

Серед інших поширених міфів: діти з бідних сімей мають такі ж можливості, просто треба краще вчитися. Насправді цього недостатньо. У дітей з багатих сімей інше середовище, вони знають, як у ньому жити, стартові умови вже інші. Це не порівняти з умовами, у яких живуть діти з бідних родин. Третій міф: робота може здолати зубожіння. І так, і ні. Важлива не стільки робота, скільки розвиток нових навичок і вміння правильно розділяти й користуватися платнею.

Кремер, Бенерджі й Дюфло провели дуже багато експериментів, після яких встановили: для того, щоб змінити ситуацію, потрібно заглиблюватися в деталі. Реформа, яка може спрацювати, приміром, в Індії (де вони досить довго намагалися зрозуміти логіку й причини бідності), може зовсім не спрацювати в Україні. Тому що важливі не тільки заохочення, гроші чи нові робочі місця, але й соціальний і культурний контекст. 

Економічна теорія не є універсальною «пігулкою». Важливі точкові проєкти: у райцентрі, в одній громаді, області. Водночас не завжди вони мають саме давати гроші чи роботу, часто розвиток критичного мислення, оцінювання потенціалу й пошук нових можливостей можуть виявитися дієвішими.

Пігулки від бідності та як змінився рівень зубожіння за останні 100 років Reviewed by on . Червона доріжка стокгольмського концерт-холу, сотні запрошених дипломатичних представників, королівська родина Швеції та виступи оркестру й оперних співаків – т Червона доріжка стокгольмського концерт-холу, сотні запрошених дипломатичних представників, королівська родина Швеції та виступи оркестру й оперних співаків – т Rating: 0

Додати коментар

scroll to top