Святий образ колись зберігався у будинку місцевого шевця Василя Маркевича. Якось під час посту чоловік помітив на іконі водянисті патьоки. Звідки вони могли з’явитися? Адже в хаті було сухо. Придивився пильніше: краплі проступали з очей Божої Матері! Вона плакала!
Зворушені дивовижним явищем, Маркевичі покликали настоятеля Хресто-Воздвиженської церкви. Той, переконавшись у правдивості слів парафіян, повідомив про все єпископові. Було скликано спеціальну духовну комісію, й вона підтвердила правдивість чуда. Її експерти посвідчили, що на образі рідина не природного походження. Після цього 1730 року ікону проголосили чудотворною й урочисто внесли до церкви Воздвиження Чесного Хреста. І тут Богородиця продовжувала плакати.
У цьому храмі на околиці міста образ зберігався до Першої світової війни. А тоді його для безпеки вирішили перенести в іншу церкву, що в центрі Тернополя, — Різдва Христового. Коли тамтешній священик після війни повернувся з російського полону, на знак вдячності Матінці Божій за порятунок пожертвував чудотворній іконі срібну ризу. Старожили переконані: те, що цей парафіяльний храм встояв у роки Другої світової, заслуга їхньої небесної покровительки. Адже, як пише Високий замок, у квітні 1944 року після тривалих боїв за Тернопіль усе довкола було стерто з лиця землі. Страх наводили руїни, з-поміж яких ціла-цілісінька вигулькувала лиш церква Різдва Христового.
З іконою пов’язано чимало див. Одне з них зафіксовано 1987 року. Тоді до парафіян з ікони зійшла Діва Марія з Немовлям, пильно подивилася двом жіночкам у вічі і щезла. За таке одкровення в радянські часи можна було поплатитися. Однак люди не побоялися зізнатися.
Сьогодні перед образом Божої Матері Одигітрії (плачучої) люди вклякають на колінах у різних молитовних проханнях. Найчастіше жінки благають послати злагоду в їхні родини, подружню вірність. Незаміжні дівчата просять для себе відданого супутника в житті. Топчуть стежку у тернопільський храм Різдва Христового і вірні з різними недугами. Записки приносять родичі важкохворих, які через свій безпорадний стан не в силі дійти до святині, адже священики служать молебні до ікони щодня. А ще біля чудотворного образа люди залишають вилиті з цінних металів долоні, очі, ступні, серця… Як подяку Богородиці за те, що саме їм зцілила.
